Добрий день, шановні колеги! Добрий день,

шановні народні депутати! Добрий день, шановні запрошені, шановні засоби

масової інформації, шановні духовні лідери, шановні дипломати! Шановні колеги, запрошую до зали засідань Верховної Ради

України Президента України Володимира Олександровича Зеленського. Прошу

привітати Президента України. Прошу сідати. Шановні колеги, я запрошую дітей, переможців

конкурсу "Незалежність моєї країни", організованого Освітнім центром

Верховної Ради України, і дітей з територій, які межують з окупованими

регіонами нашої країни, внести Прапор незалежності України до зали засідань

Верховної Ради України. Прошу сідати. Шановні колеги, в урочистому засіданні Верховної Ради

України бере участь Президент України Володимир Олександрович Зеленський В урочистому засіданні Верховної Ради України беруть участь

високоповажні іноземні гості Президент Сенату Парламенту Чеської Республіки

Мілош Вистрчіл, Голова Національної Ради Федеральних Зборів Швейцарської

Конфедерації Андреас Ебі, парламентські делегації Австрійської Республіки,

Азербайджанської Республіки, Сполученого Королівства Великої Британії та

Північної Ірландії, Грузії, Естонської Республіки, Йорданського Королівства,

Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Федеративної Республіки

Німеччина, Республіки Польща, Румунії, Словацької Республіки, Турецької

Республіки, Французької Республіки, Чеської Республіки, делегації Європейського

парламенту, Парламентської Асамблеї НАТО, Світового конгресу українців, голови

дипломатичних представництв іноземних держав та керівники представництв міжнародних

організацій, акредитованих в Україні. Шановні колеги, урочисте засідання Верховної Ради України з

нагоди 30-річчя прийняття Акта проголошення незалежності України оголошую

відкритим. (Лунає Державний Гімн

України) Дякую всім, хто бере сьогодні участь в урочистому засіданні

Верховної Ради України. Саме тут 30 років тому був ухвалений Акт проголошення

незалежності України, була створена незалежна демократична держава. Шановні колеги, я зараз запрошую до слова Президента України

Володимира Олександровича Зеленського.

Шановні народні депутати, шановні гості Верховної Ради У зв'язку з вимогою Президента України, поданої відповідно

до частини… Шановні колеги! Ще раз всіх зі світом! Будь ласка, займіть

свої місця. Відповідно до частини другої статті 83 Конституції України

про скликання позачергової сесії Верховної Ради Президентом України Готові реєструватися, шановні колеги? Всі готові реєструватися? Нагадую… Сергій Володимирович Власенко… Нагадую, реєстрація відбувається шляхом натискання зеленої

кнопки перша зліва або зелена, як завжди "за", ви знаєте. Готові

реєструватися? Прошу реєструватися. В залі зареєстровано 271 народний депутат України.

Позачергову сесію Верховної Ради України оголошую відкритою. (Лунає Державний Гімн

України) Героям слава! Шановні колеги, сьогодні Переходимо до розгляду проекту Вибачте, надійшла заява про перерву з заміною на виступ.

Княжицький Микола Леонідович.

Дуже дякую. Шановні учасники, гості цього важливого

урочистого засідання, пані та панове! За те, щоб ці слова стали реальністю,

боролося багато поколінь українців. Сьогодні ми безліч разів скажемо ці слова,

почуємо ці слова, але ніколи не втомимося від цих слів. З Днем незалежності

України! Знаєте, особливо символічно, що зараз оплески їм шановним

звучать від народних депутатів цього скликання, які 24 серпня 1991 року ще

навіть не народилися. Сьогодні я говорив про те, що в той день, важливий день для

нашої держави, теплий день, відбулося відновлення незалежності України.

Відновлення державності України. І я підписав Указ про відзначення Дня

української державності і вношу на ваш розгляд проект закону, за яким він має бути

вихідним днем. На мою думку дуже важливо не лише відзначати появу

державності, але і об'єднуватися для її збереження. Нашу велику українську

сім'ю єднає родина державних символів України. Це три брати: Державний Прапор

України, Державний Герб і Державний Гімн. Вони пов'язані статтями Конституції

України і пов'язані на рівні національної підсвідомості. Гімн України – це наша

душа, мудрість наступним поколінням. Ми думали, що запанували у своїй сторонці

та сім… сьомий рік поспіль ми кладемо душу і тіло за нашу свободу. Сім років

поспіль ми це робимо. Бо забули, що далеко не всі вороженьки як роса на сонці,

але ми не забули, якого ми роду, а отже нам точно усміхнеться доля. А наша доля, наша доля – це наш герб, вона закарбована

тисячу років тому на тризубі Великого Київського князя Володимира, що є і

сучасним Гербом України. Це простий шифр з чотирьох букв. Хтось його, напевно,

не бачив, але В інших містах, в інших містечках також буде воля. Воля буде

і в Криму, бо це – наша доля, доля незалежної України. Я знаю, що сьогодні у вас буде позачергове засідання, і ви

будете розглядати питання великого Державного Герба. Його мав сьогодні

представляти перший Президент України Леонід Макарович Кравчук. Я хочу, щоб ми

зараз його підтримали, це дуже важливо, підтримали першого Президента України.

Це його ідея, його мрія. Я гадаю, що він заслуговує на таку підтримку, на ваші

оплески. Нехай буде здоровим. А така держава як Україна, точно заслуговує на ще один

символ. Дуже дякую. Вітаю ще раз! Слава Україні! Дякую.

Шановні друзі! Я вітаю вас всіх з цим великим і світлим

святом. В цей день, як ніколи, ми маємо бути чесними один з одним. Саме тому,

що ми чесні, нас глибоко обурило те, що не були запрошені на урочисте

святкування, на прийняття в Маріїнський депутати першого скликання, які голосували

за незалежність. Саме в протест проти цього Президент Петро Порошенко зараз

тут з нами, а потім з нами доєднається до Маршу ветеранів, куди і вас всіх

запрошую. Зараз ми будемо говорити про герб і маємо знову ж таки Сьогодні нам пропонують зробити чергову містифікацію і не

просто так. Знову ж таки звернуся до історії. Ви читали цей закон? Ви бачили цей герб? Бачили цього лева, в якого намальовано

дві лівих ноги? Вам соромно не буде? Перед вашими дітьми соромно не буде? Ще раз кажу, це той герб, який в серці в кожного воїна. Наш

тризуб неповторний, він має тисячолітню історію. Українські воїни, ідучи в бій,

тримали його в серці, тримали його на щитах споконвіку, пам'ятаючи всю нашу багатолітню

історію. Ми, підтримуючи українське суспільство і український народ,

заявляємо, що не будемо брати участь в цьому ганебному голосуванні, не будемо

перетворювати наш гідний герб в посміховисько заради дешевого піару провладних

сил, тому що відповідальність за це буде дуже великою. Наш герб, наш тризуб в

серці кожного, доєднуємося до ветеранів. Дякую.

Шановний пане Президенте, шановні депутати першого

скликання! Дякую вам і від себе, і від колег за все те, що було зроблено, щоб

ми сьогодні могли святкувати, святкувати 30 років незалежності. Шановні гості, шановні колеги! Тридцять років тому в залі Верховної

Ради був ухвалений Акт проголошення незалежності нашої держави. Не в перший і

не в останній раз український парламент продемонстрував, що у часи найбільших

перетворень та випробувань він завжди з українським народом, завжди підтримує

український народ та рухається з ним разом. Цей Акт втілив прагнення мільйонів

українців, які жили на своїй землі, але не мали власної держави. Через сотні років випробувань, війн, боротьби за право

існувати ми пронесли мрію про власну державу. Вона ніколи не згасала та не

зникала, завжди знаходились ті, хто несли її по шляху нашої спільної історії.

Нас намагалися перетворити на безправну територію. Нам намагалися довести, що

нас не існує як народу і нації, що ми – лише якась маленька частина чогось

великого і просто маємо з цим скоритися та змиритися. Ми не підкорилися і не

змирилися, зрештою 24 серпня 1991 року історія розпорядилася по-своєму. Україна

є незалежна і єдина. І сьогодні 30 років потому, попри неодноразові намагання

зруйнувати та стерти нашу країну. Ми можемо говорити, що український народ

довів не лише своє право на існування і незалежність, але й спроможність

захистити її та зберегти. Лише той, хто погано знає нашу історію, може говорити, що

незалежність нам впала немов з неба, що вона дісталася нам майже безкоштовно.

Це не так. Незалежність завжди коштує дорого як в житті будь-якої людини, так і

в житті родини, а тим більше – Справа в тому, що Ми з перших днів будували свою незалежну державу на

декількох непорушних принципах. Незалежність для нас – це свобода. В Україні

ніколи не приживалися і не приживуться соціальні і політичні порядки самодурства

авторитарного або диктаторського типу. Особиста на економічна свобода людини –

це те, що ми цінуємо найбільше, це те, що закарбовано в нашій свідомості, ще

починаючи з часів козацтва та вільних міст з Магдебурзьким правом. І держава в

нашому розумінні існує саме для того, щоб захищати і зміцнювати Незалежність для нас – це єдність. Ми сформувалися як

унітарна держава, єдина і неподільна в своїй території. Ми проводимо послідовну

політику децентралізації, ми поважаємо специфіку і унікальність кожного

регіону, ми дбаємо про розвиток десятків національних культур, які існують на

теренах нашої держави. Але держава у нас одна на всіх. Держава, яка покликана

захищати різноманіття країни і одночасно охороняти та зміцнювати її цілісність. Саме тому ми ніколи не визнаємо окупацію Криму і так звані

псевдодержавні утворення на сході нашої держави. І будемо відстоювати свою територіальну цілісність, навіть

якщо нам доведеться це робити сам на сам. Я впевнений, з цих стін, де народився Акт проголошення

незалежності України, ніколи не вийде документ, який буде порушувати

територіальну цілісність або здавати національні інтереси. Бо територіальна цілісність, унітарна форма держави,

непорушність кордонів, це все ті базиси, які були закладені вами 30 років тому,

коли створювалась незалежна Україна. Незалежність для нас – це демократія. І я зараз не говорю

про чесні, вільні вибори. Це означає, що саме український народ в кінцевому підсумку

буде визначати, куди і як повинна рухатись країна. Український народ доводив це

неодноразово, нагадував політикам і можновладцям, що 5 стаття Конституції – це

не просто текст на папері, а це Закон, який буде виконуватись завжди, в

незалежності від того, хоче цього влада або іноді не дуже. Так було, так є і так має бути. Я не втомлююсь повторювати,

що закон повинен бути один для всіх і в стінах Верховної Ради України, і поза

її межами, і в цій залі, і на вулицях наших міст. Давайте працювати так, щоб

українському народу вкотре не довелося нам з вами нагадувати про цю прописну

істину. За 30 років Україна багато чого побачила. В світі, напевно,

не знайдеться такої кількості держав, або небагато знайдеться держав, які

пройшли випробування такої сили та таких масштабів у перші 3 десятиріччя своєї

незалежності. Проте є загальне правило, яке діяло по відношенню до

будь-яких подій в нашій історії. Україна просувалася вперед, коли політики і

громада дотримувались принципів, що лежать в основі, в базисах нашої держави. І

навпаки, коли вони відходили від цих принципів, країна втрачала та слабшала. Ми

пам'ятаємо ті моменти нашої історії, коли політики забували про свободу і

гідність. Пам'ятаємо, коли вони нехтували територіальною цілісністю задля

досягнення своїх політичних цілей, коли вони ладні були нацькувати один на

одного людей з різних регіонів лише для того, щоб зміцнити так зване

електоральне ядро. Пам'ятаю моменти, коли забували про владу народу,

використовуючи ганебні принципи, відходячи від найменших правил моралі, і це

призводило до катастрофічних наслідків. Ми пам'ятаємо і про те, коли влада

забувала, чий мандат в них на руках і для кого вона повинна працювати. І влада

повинна це завжди знати, а не так, як було вже в історії нашої держави, коли

мандат народу використовували для власного збагачення. Але разом з тим ми пам'ятаємо і про живий ланцюг соборності,

і про ухвалення Декларації про державний суверенітет, і прийняття Акта

проголошення незалежності і народження Конституції України. Пам'ятаємо про

воїнів Збройних Сил України, про волонтерів, про добровольців, які з перших

днів стали на захист нашої держави на початку війни. Пам'ятаємо про Україна просувалася вперед лише тоді, коли і громадяни, і

влада, безумовно, цінували свободу людини, діяли як єдине ціле незалежно від

місця народження та політичних бачень. І саме це давало можливість просуватись

країні вперед, досягати успіхів та перемог. Це, на мою думку, є головним уроком

історії нашої незалежності, уроком для влади, для суспільства, для кожного нас

з вами. Уроком, який ми повинні добре вивчити та запам'ятати, запам'ятати

напам'ять. А далі діяти так, щоб країна рухалась вперед, нарощуючи добробут

своїх громадян, зміцнюючи державні інституції, вагу та значення у світі. Нам вже 30 років. Люди, які народилися… Діти, які народилися

в День незалежності, в рік незалежності, сьогодні достатньо дорослі люди. Вони

здебільшого мають родини, мають роботу, освіту, мають якийсь життєвий досвід.

Так само і країна. Вона, мабуть, вже позбавилась дитячої наївності, пройшла

через великі випробування. Чомусь навчилася на власних помилках та отримала

досвід, іноді дуже гіркий. Але нам лише 30 років. Тому у нас багато чого попереду. І

саме від нас з вами залежить, як швидко ми будемо розвиватися. Ми вже не діти.

Але ми молода країна і молода нація, яка будує власне майбутнє не без помилок

та розчарувань, але з чіткою метою залишитись в цьому світі такими, якими ми і

якими ми хочемо бути. Ліна Костенко колись написала: "А ви думали, що Україна

так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі

катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована

найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни". В цьому вислові є велика, але, на жаль, гірка правда. Але

хочеться побажати країні в день її народження поменше випробувань і проблем,

яких на нашу долю випало і так чимало, і більше моментів єднання нації як в цей

день, 30 років тому. З днем народження, країно! З Днем незалежності!

Переходимо до розгляду питання. Вам запропонований до розгляду проект Закону про великий

Державний Герб України (реєстраційний номер 5712). Шановні колеги, перед тим, як ми зайдемо в розгляд питання,

була домовленість зі всіма депутатськими фракціями та групами, далі у нас в

залі буде відбуватися нагородження депутатів першого скликання. Була пропозиція

наступна, піти за таким алгоритмом: 2 хвилини доповідач, 2 хвилини комітет і по

2 хвилини кожна фракція, після цього, щоб не йти по повній процедурі. Немає

заперечень? Немає. Дякую. До слова запрошується Представник Президента України у

Верховній Раді України Стефанчук Руслан Олексійович.

Шановні колеги, до слова запрошується народний депутат

України першого скликання, дипломат, Надзвичайний і Повноважений посол України

Володимир Петрович Крижанівський.

Вельмишановний пане Голово, шановні народні депутати. Насамперед для мене велика честь сьогодні представляти

президентський проект Закону про великий Державний Герб України. Водночас це і

велика відповідальність, адже сьогодні на моєму місці мав бути доповідачем

перший Президент України Леонід Макарович Кравчук, один із державотворців нашої

країни, один із тих, хто дарував нашій країні незалежність. Тому я хочу передати Леоніду Макаровичу нашу глибоку повагу

та побажати якнайшвидшого одужання. І дуже сподіваюсь, що під час другого

читання він буде з нами у цій залі. Сьогодні Президентом України Володимиром Зеленським підписаний

історичний Указ про День державності України, якій понад тисячу років. Але

державність – це не тільки історія чи її тлумачення, а в першу чергу питання

символів, саме тих основних речей, які її символізують. У спілкуванні з Леонідом Макаровичем він завжди переймався

тим, що за 25 років ми так і не виконали вимогу статті 20 Конституції України

та не прийняли великий Державний Герб. Адже тільки з прийняттям великого

Державного Герба ми можемо закрити гештальт державних символів. І це було

історичне прохання від першого Президента України до теперішнього. При цьому

тризуб як був, так і залишатиметься основним і найбільш вживаним гербом нашої

держави. Адже це та спадщина рівноапостольного князя Володимира Великого, яку

ми повинні зберегти та примножити. Звісно ми сьогодні почуємо, ми вже почули багато цікавих

думок від геральдистів. Але я от просто хочу показати картинки. Цей герб

вносився і одними, і на стінках інших, які тільки що покинули цю залу. Тому у

законопроекті пропонується зменшити використання великого Герба. І враховуючи зазначене, від імені Президента України з

проханням згуртуватись навколо прийняття історичного для всього українського

народу рішення і підтримати законопроект (реєстраційний номер 5712) за основу,

і в день 30-річчя подарувати нашій Україні великий Державний Герб України. Дякую, колеги.

Пане Президенте, пане Голово, пані і панове, я був один з

тих, хто 15 травня 1990 року прийшли під склепіння цього залу після перших

майже демократичних виборів. Я не був бранцем таборів, я не був компартійним

босом, більше того, я не був членом партії, я був просто

інженером-будівельником, але я був одним з тих, хто відгукнулись на заклик

"Якщо не ми, то хто?". Про нас, мабуть, Шевченко сказав: "Ми

просто йшли, у нас немає зерна неправди за собою". Дехто говорить, що ми є батьками-засновниками цієї держави.

Це не зовсім так. Це почалося ще за великих князів київських, це почалося від

Данила Галицького, від Любарта Гедиміновича, від Богдана Хмельницького, це почалося

від Шановний пане Президенте, я думаю, ви будете Тому тоді в 91-му році ми 370 комуністів, фантастична

монобільшість, і 80 націонал-демократично орієнтованих депутатів змогли

домовлятися, доходити до консенсусу. Нам вдалося на 24 серпня 91-го року мати

на 80 відсотків Я хочу нагадати перші рядки нашої Конституції:

"Верховна Рада України від імені Українського народу – людей рис всіх

національностей". Пане Президенте, я з величезною повагою ставлюся до 73

відсотків, які віддали вам голоси під час цих виборів. Вони плекали надію, що

вам вдасться домовитися з цим паном з Кремля, я впевнений, що і ви думали, що

це буде так, але не сталося як гадалося. Вони у 1991 році відпустили нас без

крові, тому що у них не було належної потуги, барель нафти коштував 10 доларів,

зараз, озброєна до зубів, Росія марить побачити нас знову у своїх лабетах. Тому, пане Президенте, будуємо міцну незбориму українську

армію. Тепер я б хотів звернутися до депутатів "Слуг

народу". Я дещо вас вчив у Трускавці азам парламентаризму, але я не

сказав вам головного, велика англійка Тетчер сказала, говорила, якщо ви стаєте

керівником, ви попадаєте в рабство Депутати з недемократичної опозиції, колись в 97-му році

одним з ваших керівників я до ночі роз'яснював для чого нам потрібна ця

незалежність. Здається, він так не зрозумів це і до цього часу. Можете бути і

будьте в опозиції до влади, але не в опозиції до свого народу. Демократи-

опозиціонери, врешті-решт, не об'єднуйтеся в очікуванні розстрілу, обнімітеся

брати мої, прошу вас, молю вас, благаю. І останнє. Я хочу звернутися до нашої молоді, вони виросли

на щастя нам вільними людьми, тому голосуйте, йдіть у владу, будуйте нову кращу

Україну. Пам'ятайте, що головне для вас – не бути байдужими, інакше

байдужою буде ваша доля. Слава Україні!

До слова запрошується голова підкомітету

Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування,

регіонального розвитку та містобудування Корнієнко Олександр Сергійович.